Школа лідерства є складовою програми Університету обдарованої дитини («Цікаві канікули» – 2026). Вона функціонує як освітній простір, у якому діти різного шкільного віку розвивають навички співпраці, соціальної взаємодії та первинні прояви лідерства через спільну діяльність і командні завдання.
Заняття провела доцент кафедри соціальної педагогіки та соціальної роботи, провідний фахівець Навчально-наукового центру проблем педагогіки і психології Ірина Комар, яка здійснює науково-методичний супровід Школи лідерства та інших освітніх компонентів УОД.
Завершальним етапом освітнього циклу стало рефлексивне заняття, під час якого діти осмислювали власний шлях участі у програмі та ті зміни, які з ними відбулися. Учасниками були діти молодшого та середнього шкільного віку, для яких програма стала досвідом активної взаємодії, співпраці та поступового усвідомлення себе в групі.
У межах роботи зі «щоденником лідера» діти послідовно відтворювали власний досвід участі в програмі: пригадували, якими вони були на початку («емоційний старт»), визначали ключові події та «сходинки» свого зростання, описували найяскравіші моменти, які запам’яталися найбільше. Окремо вони позначали ситуації, у яких доводилося долати труднощі, і як саме вони з ними справлялися через спроби, звернення по допомогу або взаємодію з однолітками.
Важливою частиною роботи стало «збирання власного рюкзака навичок», де діти фіксували, чого вони навчилися впродовж участі у програмі: комунікації, співпраці, прийняття рішень, підтримки інших. Також вони формулювали власне бачення лідера та створювали короткий план дій після завершення програми, визначаючи одну конкретну справу, яку хотіли б реалізувати.
Окремим компонентом було візуальне осмислення майбутнього образу себе. Діти уявляли, якими вони бачать себе через певний час, після нових освітніх і життєвих досвідів.
Зазначений формат роботи дозволив поєднати емоційний, когнітивний та візуальний рівні рефлексії й перевести особистий досвід у цілісну «історію зростання» кожної дитини. З педагогічної точки зору заняття виконувало функцію інтеграції освітнього досвіду, забезпечуючи перехід від окремих подій до усвідомлення індивідуальної динаміки розвитку. Такий підхід відповідає сучасним освітнім практикам, у яких рефлексія розглядається як ключовий механізм становлення суб’єктності дитини.
