СКУЛЬСЬКИЙ РОМАН ПАВЛОВИЧ
(1935–2004)
Біографічні віхи
Народився 22.11.1935 р. в с. Пишківці Бучацького району Тернопільської області.
1941 р. – прийняв перше Святе Причастя.
1942–1944 р. – насильно вивезений разом із родиною на роботу до Німеччини.
1945 р.–1954 рр. – учень восьмирічної школи в рідному селі та Бучацької гімназії (Тернопільська обл.).
08.1954 р.–07.1959 р. – студент фізико-математичного факультету Станіславського (Івано-Франківського) державного педагогічного інституту.
08.1959 р.–08.1964 р. – учитель фізики і математики Бучацької середньої школи № 2 Тернопільської області.
09.1964 р.–08.1967 р. – аспірант Науково-дослідного інституту педагогіки УРСР (м. Київ).
12.1969 р. – захист дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук (м. Москва, диплом кандидата наук МПД № 003537).
09.1967 р.–08.1989 р. – старший викладач, доцент кафедри педагогіки, завідувач кафедри наукових основ управління школою Івано-Франківського державного педагогічного інституту імені Василя Стефаника.
01.1992 р. – присвоєно вчене звання професора (м. Москва, атестат професора ПР № 012969).
09.1989 р.–08.1992 р. – завідувач кафедри педагогіки Івано-Франківського обласного інституту вдосконалення вчителів.
09.1992 р.–09.1993 р. – завідувач кафедри народознавства, педагогіки Прикарпатського університету імені Василя Стефаника.
09.1993 р–07.2004 р. – директор Науково-методичного центру ”Українська етнопедагогіка і народознавство” АПН України і Прикарпатського університету імені Василя Стефаника; професор кафедри педагогіки названого університету (за сумісництвом).
1995 р. – член-кореспондент Академії педагогічних наук України.
16.07.2004 р. – помер.
СВІТЛА ПАМ‘ЯТЬ ПРО ВЧИТЕЛЯ
Цього року відомому на Прикарпатті та далеко за його межами вченому виповнилося б 70.
Науково-педагогічній діяльності Р. Скульський присвятив понад 45 років свого життя. Освітянський шлях – від учителя загальноосвітньої школи до професора університету, члена-кореспондента Академії педагогічних наук. Наукові пошуки охоплюють різні напрями педагогічних досліджень, найважливішими з яких є: дидактика загальноосвітньої та вищої школи, розвиток технічної творчості учнів; національне виховання дітей та молоді засобами народознавства, українознавства та гуцульщинознавства; теоретико-методологічні засади використання української етнопедагогіки в сучасній науці та навчально-виховній практиці, професійно-педагогічне самовдосконалення майбутнього вчителя, педагогічна творчість, управління школою та інш
В епоху відродження національного шкільництва творча співпраця пов’язала Р. Скульського з долею видатних українських педагогів – Д. Тхоржевським, В. Струманським, П. Ігнатеком, О. Сухомлинською, М. Боришевським, О. Вишневським, О. Киричук, М. Фіцулою, А. Вихрущем, Г. Пустовітом, І. Бехом; плеядою науковців Прикарпаття – М. Стельмаховичем, Б. Ступариком, Б. Скоморовським, С. Домбровським, Л. Кіліченко, С. Копчаком, Н. Лисенко, Б. Грицюком, П. Лосюком та іншими.
У наукових працях Р. Скульський обстоював ідею інтенсивного відродження української етнопедагогіки. Прогресивною тенденцією розвитку сучасної української педагогічної науки вважав її переорієнтацію на цінності демократичного суспільства, в тому числі на нові теоретико-методологічні основи. На засадах гуманізації та етнізації педагогіки професор розробив концепцію поєднання ідей народної та наукової педагогіки у вихованні дітей і молоді, в якій базовою виступає модель етнопедагогічної культури вчителя.
Останні десять років свого життя присвятив науково-дослідній роботі, очоловши наприкінці 1993 року Науково-методичний центр “Українська етнопедагогіка і народознавство” Академії педагогічних наук України та Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника. За наукового керівництва професора співробітниками Центру опубліковано понад 300 д.а. науково-методичної продукції з проблем української етнопедагогіки. Проведено чотири Всеукраїнські науково-практичні конференції, за матеріалами дослідження яких за науковим редагуванням Р. Скульського опубліковано книги: “Українське народознавство і проблеми виховання учнів” (1995), “Українознавство у педагогічному процесі освітніх установ” (1997), “Ідеї народної і наукової педагогіки у вихованні дітей та молоді” (1999), “Актуальні проблеми української етнопедагогіки” (2001).
Для співробітників по науці Роман Павлович був незамінним керівником, мудрим научителем та порадником; для студентів, учителів, методистів – вимогливим і талановитим педагогом, соратником; для друзів – відмінним гумористом, цікавим співрозмовником, безмежно добрим, надзвичайно скромним, порядним та високо інтеліґентним. Таким він назавжди залишиться у нашій пам’яті…
(Газета ”Освітянське слово”, №№ 40–41, 8 грудня 2005 р.)
На пошану Романа Скульського: Науково-інформаційне видання. Івано-Франківськ, 2009. 132 с.